Партнер ЮФ Leopartners Олег Заярний опублікував у переодичному виданні публікацію на тему :Проблеми делегування повноважень на управління господарською діяльністю в об’єднаннях підприємств

Під делегуванням повноважень слід розуміти, передбачений законом та деталізованим у договорі або розпорядчому акті уповноваженого органу порядок виконання, умови та обсяг управлінських повноважень, які однин суб’єкт господарювання передає іншому з метою ефективного здійснення управління господарською діяльністю, реалізації комерційних інтересів з додержанням вимог чинного законодавства, правил добросовісної конкуренції без втручання в господарську діяльність іншого суб’єкта. Метою укладання договорів про делегування повноважень на управління господарською діяльністю в об’єднаннях підприємств є перш за все підвищення якості управління господарською діяльністю, окремими ділянками роботи, зменшення витрат на організацію та здійснення управлінської діяльності, забезпечення координації поведінки суб’єктів, що входять до об’єднання, надання обов’язкових вказівок підпорядкованим суб’єктам.
На сьогоднішній день залишається не вирішеною на законодавчому рівні проблема передачі повноважень на виконання управлінських функцій. Особливо це стосується асоціацій та корпорацій. Зокрема у статті 120 Господарського кодексу,( далі ГК) міститься визначення названих суб’єктів, де вказується на договірний спосіб заснування, централізацію окремих виробничих і управлінських функцій, а у визначенні корпорації вказується на таку ознаку, як делегування суб’єктами господарювання, що створили корпорацію, її органам окремих функцій щодо управління господарською діяльністю. Разом з тим ані ГК, ані інші законодавчі акти, які регулюють господарську діяльність, майже нічого не говорять про порядок, перелік та умови делегування повноважень, а тим більше стосовно механізму виконання управлінських функцій.
Слід зазначити, що порядок делегування повноважень має розпочинатися вже з встановлення відповідної умови в установчому договорі між учасниками (засновниками) господарського об’єднання, а деталізація процесу делегування має здійснюватися безпосередньо в окремому договорі між суб’єктами господарювання, які входять до асоціації чи корпорації та між органами управління відповідного господарського об’єднання. Чинне законодавство не містить визначення договору про делегування управлінських повноважень між суб’єктами господарювання та об’єднаннями підприємств до яких вони входять. Тому на нашу думку можна запропонувати власне визначення вказаного договору. Договором про делегування повноважень з управління господарською діяльністю є матеріально-оформлена угода між суб’єктом господарювання і господарським об’єднанням до якого він входить, за якою органи господарюючого суб’єкта передають окремі управлінські повноваження на визначений строк чи безстроково з наданням відповідних матеріальних асигнувань необхідних для виконання делегованих повноважень органам управління господарського об’єднання, а останні зобов’язуються належним чином виконувати надані їм повноваження, звітувати про їх виконання у встановлені строки без втручання у господарську діяльність суб’єктів, що здійснили делегування. Із запропонованого вище визначення можна зробити логічний висновок проте, що істотними умовами даної категорії договорів слід визнати умови якими визначаються сторони договору, коло повноважень, що делегуються, строк їх виконання, обсяг матеріальних ресурсів.
Як вже було вказано вище договори про делегування повноважень укладаються між суб’єктами господарювання та господарськими об’єднаннями, де перший контрагент виступає управненою стороною у зобов’язанні, а другий зобов’язаною. Слід вказати, що, як правило, результати здійснення делегованих повноважень мають істотне значення для суб’єкта, який здійснив передачу повноважень і для того, кому їх виконання було доручено.
О.О. Красавчіков виділяв відносини з делегування повноважень управлінського характеру окремими суб’єктами в самостійний різновид організаційних відносин. Вчений зазначав, що в ході реалізації відповідних відносин відбувається наділення можливістю конкретного суб’єкта виступати від імені організації чи фізичної особи, яка здійснила передачу повноважень управлінського характеру. З такою думкою можна цілком погодитися, бо об’єктом договорів даної групи є перш за все управлінська діяльність, а безпосереднім об’єктом конкретна дія чи комплекс дій управлінського харакреру. Суб’єкти даного договору не створюють безпосередньо матеріальних благ, а впливають на процес виробництва шляхом реалізації управлінських функцій, підставами для виникнення організаційно-господарських відносин з договорів про делегування може бути не тільки власне сам договір, а і наявність у суб’єктів господарської компетенції, нормативно-правового акта, яким дозволено укладання таких договорів, встановлення вимог до них.
О.А. Беляневич вважає, що не можуть бути застосовані до організаційно-господарських договорів норми про предмет та ціну, як істотні умови господарського договору, закріплені в частинах 3-6 ст.180 ГК, оскільки вони розраховані лише на майнові господарські відносини. Науковець вважає, що норми статті 181 ГК до укладання організаційно-господарських договорів не слід застосовувати, виходячи з вимог ст. 186 Кодексу. Така думка пояснюється тим, що відповідна категорія господарських договорів не може на відміну від майново-господарських договорів укладатися у спрощений порядок.
Договори про делегування повноважень мають обов’язково укладатися у письмовій формі із затвердженням їх змісту загальними зборами конкретних господарюючих суб’єктів, при цьому протокол загальних зборів про намір делегувати має розглядатися, як оферта, а протокол зборів про надання згоди на виконання відповідно акцептом. На мою думку до договорів про делегування повноважень можуть застосовуватися загальні положення про договір передбачених Цивільним та Господарським кодексами за винятком норм про неможливість застосування яких було вказано вище. В законодавчій практиці регулювання господарських відносин вже робилися спроби регулювання порядку делегування управлінських повноважень та визначення умов їх виконання. Наприклад, Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 10.09.02 р. № 243 «Про затвердження Положення про порядок та умови передачі Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку повноважень саморегулюючим організаціям професійних учасників фондового ринку» встановлено порядок, умови, строки та механізм делегування окремих повноважень з реєстрації та перереєстрації випуску цінних паперів саморегулюючим професійним учасникам фондового ринку. Практика функціонування господарських об’єднань вказує на два можливі способи делегування повноважень: по-перше, шляхом встановлення у статуті виключних та делегованих повноважень, про те в такому випадку відсутній механізм їх передачі; по-друге встановлення у статуті виключних повноважень та встановлення можливості укладання договорів про делегування повноважень за винятком виключних. Другий спосіб передачі є більш ефективним, оскільки він дозволяє встановити умови та механізм виконання договору в конкретному випадку. Слід вказати, що у конституційних відносинах питання про делегування повноважень вирішено більш повно. Наприклад, відповідно до Закону України «Про місцеві державні адміністрації» у ст. 14 та 29 встановлено механізм та умови делегування районним адміністраціям окремих повноважень районних та обласних рад, а закон «Про місцеве самоврядування» ст. 44 містить перелік повноважень можливих до делегування. Керуючись наведеними вище тезами можна зробити певні пропозиції до законодавства, статтю 120 ГК пропонується доповнити статтею 120-1 договори про делегування, які можуть укладатися у господарських об’єднаннях.
Засновники господарських об’єднань в установчих документах можуть встановити порядок передачі повноважень з управління господарською діяльністю. Такий порядок може втілюватися у форму окремого договору, який укладається у письмовій формі та підписується стороною, яка передає повноваження та стороною, що має виконувати передані повноваження. У договорі мають міститися умови про характер та обсяг повноважень, строк їх виконання, розмір матеріальних асигнувань, що передаються уповноваженому органу для виконання переданих повноважень.

Пресс-релізи