Євроміністру юстиції, двум членам Венеціанської комісії від України та парламентським євроінтелектуалам присвячується

14 серпня 2014 року Верховною Радою України було прийнято за основу проект Закону України «Про очищення влади», який покликаний запровадити процедуру перевірки та звільнення з посади ряду державних службовців та інших осіб, які виконують функції держави та органів місцевого самоврядування.

Однак навіть поверхневий аналіз цього законопроекту дає підстави стверджувати, що його положення містять суттєві неузгодженості із європейськими стандартами у сфері проведення люстрації.
Так, Парламентська Асамблея Ради Європи у п. 12 Резолюції 1096 (1996) відзначила, що люстраційні або інші адміністративні заходи, які запроваджуються державою, будуть сумісними з принципами демократичної та правової держави лише якщо дотримано таких критеріїв:
— принцип вини має бути індивідуальним, а не колективним, і повинен бути встановлений у кожному конкретному випадку;
— право на захист, презумпція невинуватості і право на оскарження в суді має бути гарантованим.
Крім того у п. 13 цієї ж Резолюції ПАРЄ рекомендувала проводити такі заходи відповідно до Керівних принципів щодо забезпечення дотримання люстраційними законами та подібними адміністративними заходами вимог правової держави.
Наведу лише декілька із перелічених у цьому документі принципів, які не знайшли свого відображення у проекті Закону «Про очищення влади»:
— адміністрування люстраційного процесу має здійснюватися спеціально утвореною комісією у складі шанованих суспільством осіб, які пропонуються главою держави і затверджуються парламентом (принцип 1). У проекті аналізованого закону відсутній єдиний орган, який бивідповідав за процес проведення перевірок державних службовців та інших перелічених осіб, а сама перевірка-фактично забезпечуватиметься усіма органами влади;
— люстрація повинна бути обмежена лише такими посадами, щодо яких існують підстави вважати, що особа, яка їх обіймає, може їх використати з метою спричинення суттєвих загроз правам людини або демократії (принцип 4). Проект Закону «Про очищення влади» передбачає люстрацію усіх без винятку посадових та службових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування, що є явно необґрунтованим та недоцільним;
— люстрація не може застосовуватися до виборних посад: виборці мають право обирати на власний розсуд (принцип 5). У відповідному законопроекті люстрація передбачається і для виборних посад;
— дискваліфікація особи на зайняття певної посади внаслідок люстрації не повинна перевищувати п’яти років, оскільки не слід недооцінювати можливість позитивних змін у ставленні та звичках особи (принцип 7). У проекті Закону «Про очищення влади» передбачено, що особа, яка не пройшла перевірку, впродовж 10 років позбавляється права займати посади в органах державної влади і місцевого самоврядування. Такий строк є надзвичайно суворим обмеженням для особи, особливо враховуючи той факт, що автоматично вважається такою, що не пройшла перевірку особа, яка у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 просто займала будь-яку із перелічених у п. 1 ч. 1 ст. 4 законопроекту посад (наприклад, прокурора району), незалежно від того, вчиняла вона на цій посаді протиправні дії чи ні. Щоб зрозуміти абсурдність ідеї варто зауважити, що строк погашення судимості для особи, засудженої до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, становить лише 8 років;
— лише особи, які наказували, вчиняли або суттєво допомагали вчиненню серйозних порушень прав людини можуть бути дискваліфіковані для зайняття певних посад (принцип 8). Стаття 4 законопроекту натомість закріплює положення згіднозякимизайняття у певний період окремих посад є достатньою підставою для визнання особи такою, що не пройшла перевірку і підлягає звільненню. Таким чином, сам по собі факт зайняття певної посади розглядається як презумпція вчинення особою протиправних діянь, що є абсолютно неправильним і є грубим нехтуванням вимог щодо невинуватості особи та індивідуалізації її вини;
— у жодному випадку особу не можна піддавати люстрації без надання всіх гарантій належної правової процедури, включаючи право на захисника (який має призначатися, якщо суб’єкт люстрації не може найняти такого захисника), право бути обізнаним із доказами обвинувачення, право на доступ до всіх наявних обвинувальних та виправдувальних доказів, право надавати свої докази, право на відкритий процес, якщо цього вимагає суб’єкт, право на оскарження до незалежного судового органу тощо) (принцип 13).

https://www.facebook.com/andrey.portnov.ua/posts/1463206240597683

Євроміністру юстиції, двум членам Венеціанської комісії від України та парламентським євроінтелектуалам присвячується

Пресс-релізи